МЕ́НШИЙ, а, е.
1. Вищ. ст. до малий і маленький. Лисиця десь м'ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок — Ум'яла більшенький шматок. А менший у сінце сховала На другий раз (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Дні стали помітно меншими (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 149); З роками оті слова «держіться, діти, плуга» не так твердо вимовлялись, як в ту пору, коли сини були меншими, а він молодшим, бо тоді більше було надії якось розбагатіти (Михайло Стельмах, I, 1962, 148); Зоня була не вчителькою, а старшою літами і меншою становищем товаришкою (Леся Українка, III, 1952, 647); Так-от велике горе і біда як постигне, то вже менше і забудеш, і не поважаєш його (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 83).
2. Молодший і наймолодший за віком. Вчитель..
випустив школярів зо школи. Менші побігли, а старші,
що здають екзамен на «свідоцтво», знов до книжок (Борис Грінченко,
I, 1963, 243); Вистава йде далі. Йосифа знаходять
брати. Вітання й лагідність до меншого брата,
ніжність рук і розмов (Юрій Яновський, II, 1958, 20);
// у знач.
ім. менший, шого, чол.; менша, шої, жін. Молодша або
наймолодша за віком людина. Наш син у школу зранку
ще побіг, Зо мною попрощавшися прихильно, Як
старший з меншим (Максим Рильський, II, 1960, 281).