МЕРЕ́ЖАНИЙ, МЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас.
мин. ч. до мережати і мережити 1. А яка там чутка
про чернігівські сорочки! Чи мережані, чи просто
вишивані?.. (Леся Українка, V, 1956, 17); Назносили їх
[рушників] з усього села — були вони довгі, з тонкого льняного
полотна, вишивані, мережані й гаптовані (Любомир Дмитерко,
Наречена, 1959, 198);
// у знач. прикм. Ой хустино,
хустиночко! Мережана, шита. Тілько й слави козацької —
Сіделечко вкрити (Тарас Шевченко, II, 1953, 43); Внизу вікно
заслоняла біленька мережана завісочка (Іван Микитенко, II, 1957,
289); * Образно. Спустила хмарка на луги мережані
подолки (Павло Тичина, I, 1946, 50).
2. Дієпр. пас. мин. ч. до мережати і мережити 2. Ох і прибралась же дівчина, виряджаючись до паничів: як стеблиночку, тонку та високу, обгорнуло сиве та шнурком мережане сукно стрункий її станок (Степан Васильченко, I, 1959, 241); Марія.. зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 534); * У порівняннях. Сонце, проблискуючи крізь шиби, творило грубезні, косі стовпи, немов із срібла вилиті, немов діамантами та всіляким дорогим камінням мережані (Іван Франко, V, 1951, 152).
3. Дієпр. пас. мин. ч. до мережати і мережити 3.
На порозі з'явилася широка, мов ступа, дівка.. — Це
моя старша [дочка].. — промовив Мартин, підсовуючи
математикові велику, мережену рибками ложку (Григорій Косинка,
Новели, 1962, 107);
// у знач. прикм. Бряжчать
мережані ярма з терновими занозами, поскрипують
чумацькі мажі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); В сніги, у сиву
сніжну невідомість, Мережані, оздобні линуть сани
(Максим Рильський, II, 1960, 21).
4. Дієпр. пас. мин. ч. до мережати і мережити 4.
Я щоліта навідую свого колегу, бо, признатися, щиро
полюбив.. Полюбив великі, мережані прожилками руки,
від яких пахне і медом, і степовим зіллям, і працею
(Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 42);
// у знач. прикм. — Жук
укусив. Мережаний жук, щоб він пропав (Панас Мирний, I,
1954, 178); Місяць плив між гілками дуба. Тремтіло
сріблясте листя. І далеко від дуба лягала химерна
мережана тінь (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 278); Не для
людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші
віршую я (Тарас Шевченко, II, 1953, 112); Оце гадаю, — і мені
Таки частесенько здається, Що мир, запеклий у борні,
жартує тільки та сміється; Що пал мережаних речей
За оборонників святині — Одна омана для очей,
Чи марний гук серед пустині (Павло Грабовський, I, 1959, 87).