в означеннях
Тлумачення, значення слова «меркнути»:

МЕ́РКНУТИ і МЕ́РКТИ, кне, недок.

1. Поступово втрачати яскравість, блиск; згасати, темнішати. Сім літ Сокира божа ліс стинала, і пожарище не вгасало. І мерк за димом божий світ (Тарас Шевченко, II, 1953, 59); Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (Павло Грабовський, I, 1959, 461); Ляля зриває хустку з голови, зводить угору обличчя, дивиться в небо. В ньому меркнуть, гаснуть зорі (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 212);  * Образно. Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає (Іван Франко, XI, 1952, 35);
//  безос. Темніти. Я підводжу голову і застигаю. Світло ліхтарів спадає. Меркне. Вечірні вулиці кудись зникають (Іван Микитенко, II, 1957, 67);
//  Тьмяніти (про очі, погляд). Скрізь дивляться тії очі, Що меркнуть від муки, Скрізь, усюди потомлені Простягають руки (Марко Вовчок, I, 1955, 349).

2. перен. Втрачати силу; послаблюватися. Кучерява, збита в ковтуни, голівка давно не бачила гребеня, проте незвичайна врода дівчинки нітрохи не меркла від такої оправи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 517); Пам'ять меркне, думки зникають… (Панас Мирний, III, 1954, 198);
//  Втрачати значення, важливість. Все меркло порівняно з матір'ю, згорьованою, змарнілою, наймилішою, найкращою за всіх… (Олесь Гончар, I, 1959, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 678.

Коментарі (0)