МЕРКОТА́ТИ, оче і МЕРКОТІ́ТИ, тить, недок., діал. Підсил. до меркати. Свічка меркоче, мов догасаюче життя (Іван Франко, VII, 1951, 148); В очах ідіота меркотіла скажена ненависть (Іван Франко, II, 1950, 277).
МЕРКОТА́ТИ, оче і МЕРКОТІ́ТИ, тить, недок., діал. Підсил. до меркати. Свічка меркоче, мов догасаюче життя (Іван Франко, VII, 1951, 148); В очах ідіота меркотіла скажена ненависть (Іван Франко, II, 1950, 277).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 678.