МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, жін.
1. Трупи тварин; щось мертве.
2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність. Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (Іван Франко, XVI, 1955, 152); Ідея бога завжди присипляла і притупляла «соціальні почуття», підміняючи живе мертвечиною, будучи завжди ідеєю рабства.. (Ленін, 35, 1956, 93); Багатьма прикладами й фактами він [М. Драгоманов] розвінчував націоналістичне крутійство старої «Правди» [журналу народовців], мертвеччину і схоластику її програми (Радянське літературознавство, 6, 1964, 47).