МЕРТВЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Такий, як у мерця; власт.
мерцеві. Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у
руці, падало скісно на його лице та надавало йому
страшенний, мертвецький вираз (Іван Франко, II, 1950, 279);
Господиня побачила у вікно щось таке, від чого її хороше,
з легким рум'янцем обличчя взялося мертвецькою
блідістю (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 62); — Ви
розумієте мене? — нахилився я до нього [хворого]. І
мертвецькі очі раптово поширились, здавалось, загорілись,
забились в них останки життя (Мирослав Ірчан, II, 1958,
175).
♦ Мертвецький сон — міцний, непробудний сон.
Лушня надвечір знемігся та, завалившись на солому
в стодолі, захріп мертвецьким сном (Панас Мирний, II, 1954,
238); * Образно. Постелила [берізка] свій лист кругом
себе по землі, а сама заціпеніла на довгий мертвецький
сон зимовий (Лесь Мартович, Тв., 1954, 461).
2. перен., рідко. Позбавлений ознак життя. Серед загальної мертвецької тиші заляканих дітей почулося з кута з остатньої лавки голосне хлипання (Іван Франко, IV, 1950, 237).