Словник української мови

МЕРТВОНАРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який народився мертвим. Кількість мертвонароджених поросят у маток до трирічного віку невелика (Свинарство, 1956, 133); Мертвонароджена дитина;  * Образно. Старовинний театр на Україні не був, як багато хто вважає, мертвонародженою дитиною шкільної схоластики і чернечого педантизму (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 207);
//  перен. Зовсім безперспективний, непридатний для використання. Може саме цими поглядами [на мелодію як на універсальний засіб компенсації недоліків тексту пісні] .. і слід пояснювати чималу кількість мертвонароджених пісень (Радянське літературознавство, 5, 1958, 29);
//  перен. Відірваний, далекий від життя; нежиттєвий. Глибока ідейність вимагає глибокого художнього поетичного зображення, творчої відповідальності від поета. Священні імена партії, держави, народу несумісні з блідим, мертвонародженим словом (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 81).