Словник української мови

МЕРТВОРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст., книжн. Мертвонароджений. [Річард (сам):] Душа моя за океан полине, а я зостануся бездушним тілом, серед костей, з потворою сією, мертворожденною (Леся Українка, III, 1952, 122);
//  у знач. ім. мертворожденний, ного, чол. Той, хто народився мертвим.  * Образно. І в небо зносились салюти Із серць піднесених людських, І про хвилину цю забути Лише б мертворожд енний міг! (Максим Рильський, II, 1960, 310).