МЕ́РТВИЙ, а, е.
1. Такий, у якому припинилося
життя; померлий; протилежне живий. — Я влітаю
в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва
(Нечуй-Левицький, II, 1966, 325); Од мертвих бджіл меду не
їсти (Номис, 1864, № 13669); Крайнєє і Яринка стояли
біля труни, прощаючись з мертвим другом (Вадим Собко,
Зор. крила, 1950, 90); * Образно. Раптом побачу
спотворені мрії, мертві надії, зотлілу любов (Леся Українка, I,
1951, 249); * У порівняннях. [Урбан:] Я бачив сам, як
він лежав холодний, неначе мертвий (Леся Українка, II, 1951,
487);
// у знач. ім. мертвий, вого, чол.; мертва, вої, жін.
Мрець. Мертвого з гробу не вертають (Українські народні прислів'я та приказки,
1955, 150); Стеха з дочками, зібравшись у сіни,
навзрид плачуть і мов — крий боже — по мертвому
голосять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 129); Коли борці за мир
зібралися в Москві, Ряди єднаючи гарячі трудові, То
славний робітник московського заводу Такі слова сказав
від імені народу, Що мертвий би від них, здавалося,
воскрес (Максим Рильський, III, 1961, 125); * У порівняннях. Вже
тому чоловікові й моторошно, вже й будить їх, а вони
сплять, як мертві... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 52);
// Про
частини тіла мерця. Плаче [козак], пада коло неї,
Розкрива, цілує Мертві очі (Тарас Шевченко, I, 1951, 168);
З мертвих рук ми брали прапори криваві (Володимир Сосюра, I, 1957,
466);
// Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність).
Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання
і насипала на землі м'який килим мертвого листя (Борис Грінченко,
II, 1963, 292); Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно
пахне, що кортить застромити всередину руку,
зворушити мертве стебло і пустити з неволі
придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); Навіть мертве дерево чуло, що
вже надходить весна (Михайло Стельмах, I, 1962, 256);
// перен.
Надзвичайно схвильований, знесилений, стомлений
(про людину). І Настя, і Явдоха пішли проводити до
прийому не живого — мертвого Якова (Панас Мирний, IV,
1955, 46); — Вся команда мертва від утоми (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 178).
Ні живий ні мертвий див. живий; Поможе
(допоможе), як мертвому кадило — нічого не допоможе.
Відхрещуються націоналісти від німецького фашизму, то
хай собі відхрещуються, це їм допоможе, як мертвому
кадило (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 62); Піп відправив
кілька молебнів во здравіє болящого раба божого Єфремія,
але, як з гірким посміхом сказав сам «болящий»,
йому те допомогло, як мертвому кадило... (Валентин Речмедін,
Весняні грози, 1961, 4).
2. Такий, як у мерця; який нагадує мерця. Прокіп
втупив у нього вже мертві очі. Подумав. — Стріляйте
в рот (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); Безтямно підняв Євген
руку і шпурнув каменем у те бліде, мертве обличчя
(Олесь Донченко, VI, 1957, 25);
// перен. Який не має яскравості,
блиску; тьмяний, блідий (про світло, барви). Блакитні
вогні все розростались і цвіли на вершечках червоним,
як хмари при сході сонця. По обличчях розлились
мертві синаві тони (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); Посріблені
мертвим місячним промінням хмаринки були схожі на
холодні пелюстки лілій (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 63);
Повільно попливла вгору, освітлюючи все мертвим зеленим
світлом, ракета (Іван Багмут, Записки.., 1961, 52).
3. перен. Позбавлений ознак життя. Заворушилось
людське життя на мертвому березі (Нечуй-Левицький, II, 1956,
226); Голодний Степ, мертву пустельну землю,
беруться більшовики оживити — говорив газетний стовпчик
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 25);
// Порожній, спустілий (про
дім, вулицю тощо). Місто-форт тепер мертве, як
мертві всі численні усипальниці, мечеті, кладовища
моголів, розкидані всюди навколо Аурангабада (Василь Минко,
Намасте.., 1957, 24); Будинок був мертвий, Все в ньому
почорніло, зяяло рваними ранами (Семен Журахович, Вечір.., 1958,
389); Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу
навіяли життя у мертві кімнати (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 506);
// Позбавлений руху; завмерлий, нерухомий
(про машини, механізми, предмети). Робітники, які
ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт,
і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат
був тепер злочином (Олесь Донченко, III, 1956, 382); Малеча
бігла босоніж за боронами або гуляла у війну круг
мертвих «тигрів» (Олександр Довженко, I, 1958, 388); Розбита зенітка ще
й досі стирчала в небо мертвим хоботом (Олесь Гончар, III,
1959, 262);
// Взагалі про все неживе на протилежність
живому. — Чи ж можна мати світлий погляд на
життя, живучи в тіснім, смердючім місті, .. де замість
права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує
тебе... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461); Без цього мертвого
вугілля не вирувало б життя... (Олесь Донченко, Шахта.., 1949,
69); Він [М. Кропивницький] вийшов — сотні
голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали.
Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні
сил (Максим Рильський, II, 1960, 154).
▲ Мертва вода: а) вода, в якій, внаслідок її
хімічного складу, неможливе життя. Говорять учені
природознавці, що ті верстви води, котрі лежать на самому
дні найглибших морських глибинів [глибин], — се
справдішня «мертва вода» (Іван Франко, II, 1950, 338); — Ніякої,
звісно, риби тут нема і не було ніколи в Сиваші: мертва
вода, ніщо живе не витримує в ній (Олесь Гончар, II, 1959,
60); б) (нар.-поет.) у казках — чудодійна рідина, від
дії якої зростається порубане на шматки тіло. Як
прилетять ворони просить воронят, — то ти
скажи: — Чорні ненажери! Пущу ваших ненажерят, Як
принесете мені мертвої, а не живої води (Павло Тичина, I, 1957,
148); Мертва природа — неорганічна природа. Якось
занесло мене до Велички і я оглядав копальні солі. Файна,
небоже, мертва природа! (Василь Стефаник, III, 1954, 73);
Мертвий інвентар (реманент) — господарські знаряддя.
4. перен. Який не порушується жодним звуком;
безмовний. Мертва мовчанка залягла над усім
товариством після тої пісні (Іван Франко, I, 1955, 322); Розмова і
шепотіння обривається. Мертва тиша (Леся Українка, II, 1951,
410); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна.
Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (Валентин Бичко,
Сійся.., 1959, 204); Дерев холодний, мертвий спокій,
холодне сяйво мертвих зір (Володимир Сосюра, II, 1958, 437);
// Про
певний час, пору доби. Поле після гуркоту канонади
здавалося великим і тихим, як степ у мертву обідню
пору (Олесь Гончар, III, 1959, 219).
Мертва година див. година 1.
5. перен. Відірваний, далекий від життя. Кожна
література, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою,
зможе подати тілько те, що дає само життя (Панас Мирний,
V, 1955, 413); Марксистсько-ленінські теоретичні
положення відіграють величезну роль у формуванні
світогляду митця, але якщо вони органічно не осмислені
ним, то перетворюються у мертву схоластику,
догматизм (Мистецтво, 5, 1957, 3);
// Який характеризується
відсутністю суспільного розвитку (про певний період
у житті країни, народу). Цей час [70-і роки XIX ст.] в
Галичині був самим мертвим, як свідчать історики
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29);
// Не оживлений думкою,
ідеєю, почуттям. Довкола лежала безплідна, мертва
краса (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 20); Чи варті слави —
де там! — рами І навіть місця на стіні Оті огидні,
тьмяні плями На вашім мертвім полотні, Оті
безглузді сплети ліній, Те все бездумне і пусте, Що ви в
засліпленій гордині «Новим мистецтвом» зовете!
(Максим Рильський, III, 1961, 217).
▲ Мертва голова: а) череп. Зображення мертвої
голови; б) нічний метелик родини бражникових,
візерунок на спині якого нагадує обриси черепа. Апетит
на чуже добро у цього хитрого злодія [метелика] —
чималенький — мертва голова за один раз з'їдає стільки,
скільки важить сама (Хлібороб України, 11, 1963, 47);
Мертва зона: а) простір навколо радіостанції-передатчика,
де спостерігається послаблення або повна відсутність
прийому радіосигналів; б) те саме, що Мертвий
простір. Поранений враз якось конвульсійно [конвульсивно]
рвонувся вперед. Мертва зона. Кулі, як бджоли,
дзижчать над ним, безсилі вкусити (Юрій Збанацький, Над Десною,
1951, 23); Мертва петля — фігура вищого пілотажу —
політ по замкнутій кривій у вертикальній площині.
Борт-механік плавно повернув кулемет і, ніби зовсім
не цілячись, рубонув ворога короткою чергою в
кульмінаційній точці його мертвої петлі (Іван Ле, Клен. лист,
1960, 66); * Образно. Джміль за вікном кружляв,
накручував мертві петлі (Натан Рибак, Час, 1960, 196); Мертва
порода — порода, в якій немає руди. На вигоні під
ногами.. — уламки мертвої породи. Йому нараз стало
ясно, що тут, де він іде, вже немає руди (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 193); Мертва точка — положення механізму,
при якому всі діючі частини приходять у стан
короткочасної рівноваги; Мертва хватка: а) хватка (у собак та
ін. тварин), при якій щелепи довго не можуть
розімкнутися; б) дуже міцна хватка рук. Черниш забирався
все вище і вище. Задерши чорну чубату голову вверх,
якусь мить вивчав над собою новий виступ, новий
зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на
руках. Потім хапався за нього сильною мертвою
хваткою (Олесь Гончар, III, 1959, 100); в) надзвичайна
наполегливість. Крок за кроком, дуже повільно, але впевнено,
мертвою хваткою вчепившись у роботу, іде він до
виявлення помилки в зенітній ракеті (Вадим Собко, Срібний
корабель, 1961, 159); Мертвий капітал: а) (фін.) цінність,
яка не дає доходу; б) (перен.) те, що не знаходить
застосування, не дає користі. Як і всякий капітал,
життєвий досвід і освіта можуть бути мертвим капіталом
(Вітчизна, 10, 1961, 155); Мертвий простір — простір,
який не прострілюється фронтальним вогнем. Та хоч
знали бійці.. про мертвий простір поблизу танка, де
вже тобі його вогонь не страшний, проте, коли ці
сталеві громади з'явились зі степу перед лінією укріплень,
не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (Олесь Гончар,
II, 1959, 375); Мертвий якір — якір, що постійно,
нерухомо лежить на дні (для плавучих маяків,
причалів і т. ін.). Простори океанів відкривались і тобі, але
твоє судно ніколи звідси не попливе, на мертвому якорі
воно! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 244); Мертві мови
— мови, на яких уже не говорять; відомі переважно завдяки
пам'яткам писемності (санскрит, давньоруська,
латинська і т. ін.); Мертві хвилі — те саме, що Мертві
брижі (див. брижі). Човен захитало, і він затанцював на
мертвих хвилях (Юрій Смолич, I, 1958, 78).
♦ Зрушити з мертвої точки — про початок
розв'язання якої-небудь затяжної справи. Моя справа,
завдяки Вам, зрушила з мертвої точки (Федір Бурлака,
Напередодні, 1956, 57); Мертве царство, нар. поет. —
потойбічний світ. Була темна осіння ніч.. Скрізь тихо, темно,
сумно, наче в мертвому царстві (Панас Мирний, II, 1954, 220);
Мертвий сон — міцний, непробудний сон. Упоравшись,
уже геть пізно лягла вона спати і заснула зараз же
мертвим сном (Панас Мирний, I, 1954, 67); На Рудиковій
вулиці — тиша, мертва тиша; .. все навкруги спить
мертвим сном... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 152); Мертві
душі — ті, що лише формально числяться де-небудь;
На мертвій точці — у тому самому стані. [Наталя:]
Які новини? Як справа з ученим секретарем?
[Убийбатько:] Поки що на мертвій точці (Іван Микитенко,
I, 1957, 360).