Словник української мови

МЕРИДІА́Н, а, чол. Уявна лінія, що утворюється при перетині земної кулі площиною, що проходить через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі. Меридіан, який проходить через Лондон, умовились вважати початковим меридіаном (нульовим) (Фізична географія, 5, 1956, 73); У Лондоні, на Грінвічі, вгорі, Вночі і вдень мигають ліхтарі, Щоб узнавать у морок і туман, Де йде меридіан (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 97).
▲ Магнітний меридіан — лінія, що є проекцією силової лінії магнітного поля Землі на земну поверхню; Небесний меридіан — велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу і зеніт.