МЕ́СА, и, жін.
1. Церковна відправа в католиків. — Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11); Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 37).
2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, в супроводі органа або оркестру. Меса Баха; Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру. Музика, позивні, лемент мов, джази, меси... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 46).