МЕ́СНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до месник. [Антей:] Іди, служи своєму Меценату, .. не згадуй героїні Антігони, ні месниці Електри (Леся Українка, III, 1952, 440); Стоїть вона, заціпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, — Не злякана, заплакана дитина, — Грім! гнів! покара! — месниця Марина (Максим Рильський, II, 1956, 120); * У порівняннях. Із синами Росії на грізному ратному полі Стій, як месниця вірна [Україно]! Хай падають ниць вороги! (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 107).