Словник української мови

МЕТА́, и, жін. Те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль. Щиро бажаю Вам поправити на чужині своє здоров'я, потрібне не тільки Вам, але й нам усім та спільній нам усім меті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 257); Найвища мета партії — побудувати комуністичне суспільство (Програма КПРС, 1961, 5);
//  Заздалегідь намічене завдання; замисел. — Мета зборів — обрати правління, голову колгоспу і обговорити завдання, які стоять перед об'єднаним колгоспом (Остап Вишня, I, 1956, 442).
♦ З метою: а) (чого) для чого-небудь. Вночі по тихій вулиці ходили патрулі, інколи навідувалися і до Барвистих з метою перевірки мандатів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 224); б) (з інфін.) для того, щоб... Віталик іде на радіовузол не з метою тепліше влаштуватися, а тому, що там треба заміни, бо найближчий його друг Сашко Литвиненко з осені переходить до інституту на стаціонар (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 163); Мати на меті (метою); Ставити (поставити) собі метою (за мету) що — прагнути здійснити що-небудь. Ви прекрасно знаєте, товариші, що з початку Жовтневої революції ми ставили собі головною метою припинення імперіалістської війни.. (Ленін, 28, 1951, 7); Я поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (Олександр Довженко, I, 1958, 22).