МЕТА́ТИСЯ, метаюся, метаєшся і мечуся, мечешся, недок.
1. Безладно переміщатися в різних напрямках,
кидатися в різні боки. Сьогодні, як приїздив Бергман,
знялася страшенна біганина, хазяйки, служанки
метались, як божевільні (Леся Українка, V, 1956, 254);
Першокласна гітлерівська армія переставала уже бути єдиним
цілим, вона тепер більше нагадувала моторизовані
величезні банди, що металися по всій центральній
Європі, звиваючись під нищівними ударами радянських
військ (Олесь Гончар, III, 1959, 387); Шукаючи дверей, він
метався, як загнаний звір (Микола Руденко, Остання шабля, 1959,
64); По вулиці метався вогкий вітер, тіні хмар повзали
по землі (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред.
Варкентін, 1950, 158); * Образно. Суперечні почуття
метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги
для Бронка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 473);
// перен.
Бути в стані неспокою, розгубленості. Якось нема тоді
[весною] ні діла, ні навіть проектів, інертність,
безділля ... я розумію Галю, що вона було завжди металась
і виходила з себе в такі часи (Леся Українка, V, 1956, 230);
Революція розростається. Уряд починає вже метатися
(Ленін, 8, 1949, 76).
♦ Метатися у здогадах — не знати, на якому
припущенні зупинитися. Стурбована дивною поведінкою
подруги, Майя металась у здогадах (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959,
116).
2. Неспокійно перевертатися з боку на бік в постелі, часто змінювати положення тіла (від сильного болю, переживання і т. ін.). Її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 73); Він довго метався на своєму широкому ліжку. Він шукав якогось виходу для себе, шукав і не знаходив, і від того сердився і довго ще не міг заснути (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 110); * Образно. Ніч, і вітер віти рве вербові, В снах тривожних мечеться земля... Ой, не солодко мандрівникові В ніч таку іти через поля! (Максим Рильський, III, 1961, 312).
3. Хитатися, коливатися, розвіватись у різні боки (від вітру, тяги і т. ін.). Кипариси стоять тихо-тихо, так, мов вони ніколи й не можуть хилитись, а не то що метатись, як божевільні, і розтріпуватись гірше всякої верби (Леся Українка, V, 1956, 219); В широкотілій грубі Сичала пара від вологих дров, І вогники метались гострозубі, Аж тихий тріск од їх шугання йшов (Микола Бажан, Роки, 1957, 306); І мчалися коні по травах пахучих, По вітру металися гриви, як тучі... (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 16).
4. рідко. Те саме, що метати 1. Її чудово гарний прямий ніс Був мов вежа, з котрої скритий біс В серця мужськії [чоловічі] стрілами метався (Іван Франко, XIII, 1954, 289).
5. Пас. до метати 1.
♦ Метатися в очі [у вічі] — те саме, що Впадати в очі
[у вічі] (див. впадати 1). Мечеться у вічі золотий хрест
на бані церкви (Григорій Косинка, Новели, 1962, 80).