МЕТЕО́Р, а, чол. Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. Метеори раз у раз спадали з неба на степ, то ніби хто кропив небо огняною водою, то ніби огняний палець велетня розпорював все небо од верху до самого низу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 457); Вогнистою рискою черкнув по небозводу метеор і згас (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 67); Метеор часто лишає після себе слід — сріблясту смужку, яку видно і після того, як він згасне (Наука і життя, 8, 1956, 27); * У порівняннях. Машина линула, як метеор, у вихорі та куряві (Юрій Смолич, I, 1958, 97); Проминув рік. Рік тяжкої праці, незабезпеченого життя не може промайнути блискучим метеором, — він тягнеться, на жаль, дуже довго (Любов Яновська, I, 1959, 282).