МЕТКИ́Й, а, е.
1. Швидкий і вправний у роботі,
дії (про людину); проворний. А до роботи ж яка метка
й берка [Настуся] (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 448); [Егер:]
Півроку був я у послузі. Там.. я чистив чоботи
вахмістрові, коня глядів, пиво носив. Меткий був, як біс
(Леся Українка, IV, 1954, 217); Меткий офіціант подав меню
(Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 38);
// Про рухи такої людини,
її руки і т. ін. Вся її постать нагадувала ящурку, —
тонка, гнучка, з меткими і разом полохливими рухами
(Леся Українка, III, 1952, 714); Сіла [мати] картоплю ту
чистити.. З-під її метких рук тоненьким шнурочком
в'ється лушпинка, шелестить, падає в корзину (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 37);
// Який жваво і спритно рухається;
рухливий (переважно про тварин). Меткі рибки,
крутнувши хвостиками, заметушились і кинулись урозтіч
(Микола Трублаїні, I, 1955, 111); Дрібні камінці вибивались з-під
ніг і летіли вниз, шарудячи сухотрав'ям, ніби меткі
ящірки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 222); Живе сом в якійсь
одній ковбані і майже ніколи її не кидає... Молоді
соменки й соменята — ті меткіші, вони бродять по всій
річці, на чужі «вулиці» запливають (Остап Вишня, II, 1956,
254);
// Який швидко бігає; прудкий. Високого зросту
[Максим], станкий, бравий, широкоплечий, як з
заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць (Панас Мирний,
II, 1954, 113); Наче хміль вона [Варя] — витка, наче
блискавка — метка!.. (Олесь Гончар, Вибр., 1959, 363).
♦ Меткий на вигадки (витівки) — вигадливий,
жартівливий. Меткі на вигадки дівчата заводили пісень,
що мутили душу Нестерові (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 76);
— Кирило меткий на витівки (Олександр Копиленко, Хата хлопчика..,
1957, 8); Меткий на око — зіркий. Слідом за вчителем
виступає Юзеф П'єнтак — рудуватий селянин
середніх років, — жвавий, балакучий і меткий на око (Семен Журахович,
До них іде.., 1952, 32).
2. Який енергійно і вміло веде справи, легко
знаходить вихід із скрутного становища; кмітливий, бистрий
на розум. [Храпко:] З його вийде меткий адвокат!
Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями
ворочає (Панас Мирний, V, 1955, 195); — Метка! Мене
перебалакає! — з захопленням, навіть заздрісно озвався
Харитон. — Нам би таку на Марію-біс! (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 45);
// у знач. ім. меткий, кого, чол. Той, хто
енергійно і вміло веде справи. [Черепань:] Не лізь не в
своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка
знайдеться (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 254).
3. Здатний точно спрямовувати що-небудь у ціль.
Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть,
що меткий стрілець дав на цей раз хука (Олександр Ільченко, Козацькому
роду.., 1958, 35); Так реве медвідь, коли метка стрільцева
рука ужене у здухи півсписа (Панас Мирний, I, 1954, 49);
// Точно спрямований у ціль. Парубок несподівано
скочив у бік жовніра, метким ударом кулака збив його з ніг
(Іван Ле, Україна.., 1940, 166); Махнув шаблюкою Трясило,
але удар не був меткий... (Володимир Сосюра, I, 1957, 389);
// Яким
влучають без промаху. Метка цеглина одбила і в ції
[ящірки] хвоста (Панас Мирний, I, 1954, 256); Його [отамана]
метка чекіста куля десь наздогнала у кутку (Володимир Сосюра, I,
1957, 422); * Образно. Чи від того, що вона нахилилася,
чи може й від того, що метке Грицькове слово влучило
прямо її у серце й погнало кров у голову, тільки зблідле
до того лице Христине зразу покрилося заревом...
(Панас Мирний, I, 1954, 277);
// Те саме, що зіркий 1. Над
вежами Золотих Воріт і на стінах фортеці метке око
вершника вловило далекий трепет прапорів (Натан Рибак,
Переяславська Рада, 1948, 7).