МЕТНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Однокр. до метатися 1, 2. Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 445); Гроза. Поза хатою буря метнулась (Андрій Головко, I, 1957, 116); Хвиля йде, вал гуде — білий, смілий, срібний, дрібний, нападе на сухеє баговиння, на розсипане каміння білим пломенем метнеться, стрепенеться (Леся Українка, I, 1951, 296); Пригадував [Желізняков] пізніше також, як хитнулася земля і жовтим снопом метнулося перед очима полум'я (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 27); Квасникові очі тривожно метнулися кудись убік (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 221); Серце раптом мов обірвалося. Далі — метнулося поривно, аж груди розривало (Андрій Головко, I, 1957, 53); Хлопця ніби вхопив хто на голки, голова метнулася в один і другий бік... (Степан Васильченко, II, 1959, 54); Сполохано метнулось і зашелестіло жито (Олесь Донченко, VI, 1957, 82).
2. до кого—чого, за чим, куди, звідки і без додатка.
Швидко попрямувати, побігти; кинутися (у 1 знач.).
Жінка метнулась до печі і, незважаючи на те, що
втомилась на полі, хотіла розпалювать солому й смажити
смаженю (Нечуй-Левицький, I, 1956, 414); Хутко метнулася
Одарка сюди-туди і за топливом, і за борошном
(Панас Мирний, III, 1954, 134); Переждало трохи — знов стукає.
Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не
почули (Марко Вовчок, I, 1955, 123); Козаков.. дав три
одиночних постріли. Це було сигналом униз його хлопцям.
Один з них одразу ж метнувся до командира полку
доповідати, що все вже в порядку (Олесь Гончар, III, 1959, 109);
Уранці, коли тітка поїхала, я одразу метнувся в
клуню: що носила звідти тітонька і чому це така
таємниця? (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 124); Віста..
метнулась з хижі з цебром, щоб принести води (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 8);
// по чому. За короткий час
побувати в кількох місцях; оббігти щось хутко. Занедужала
княгиня, І князь схаменувся. За бабами-знахурками
По селах метнувся (Тарас Шевченко, II, 1953, 13); Пані Міхонська
метнулась по покою і поставила для Бориса крісло
праворуч себе, близесенько (Іван Франко, III, 1950, 432);
Звечора знов метнулись [селяни] по слободі — чи втікачів
шукають, чи, може, нових забирають (Андрій Головко, II,
1957, 327);
// з інфін. Швидко почати щось робити. Суха
солома зайнялася враз.. Катерина метнулася гасити
ногами солому (Любов Яновська, I, 1959, 392); Коли Андрій
сів до столу, мати згадала про вчорашній лист від
Сидорки і метнулася його шукати (Олекса Гуреїв, Наша молодість,
1949, 270);
// на кого. Накинутися, напасти. Раптом,
вже зовсім близько від дому, якась темна тінь метнулася
на нього з темряви (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 175);
// Злетіти вгору, швидко прорізати повітря (переважно
про птахів). Ластівочка бідна.. То метнеться вгору
на зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай
лиш тільки (Павло Грабовський, I, 1959, 213); Над очеретом стрілою
метнулося чиря (Остап Вишня, II, 1956, 216); У небо
метнулася гаряча ракета (Григорій Епік, Тв., 1958, 384).