Словник української мови

МЕТР 1, а, чол.

1. Основна одиниця довжини у метричній системі мір, що дорівнює ста сантиметрам. Вся Франція і північна Італія до Рима в снігу.., в Мілані снігу на три метри завтовшки, і навіть Генуя біла (Леся Українка, V, 1956, 392); Хвилеріз підноситься над водою — з боку гавані на чверть метра, з боку моря — на два метри, метрів зо три завширшки і з кілометр завдовжки (Юрій Яновський, II, 1958, 47).

2. Лінійка або стрічка такої довжини з сантиметровими поділками, що використовується для вимірювання чого-небудь. В кишеньку піджака клав [учитель] два олівці — простий і червоно-синій з металевим наконечником, в іншій кишені був складаний метр (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 122); Дід Йосип давав лад, вказував жінкам, які балки витягати із згарища, вимірював метром довжину (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 7).

МЕТР 2, а, чол.

1. Певне співвідношення наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку; віршовий розмір. А в голові, знов, каламутно зачав виринати якийсь невідомий вірш, без слів, і без змісту, і без метра (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 208); Те, що Рильський прихильник класичних метрів, не виключає, однак, і його вправності в галузі вільного вірша (верлібра) і частого вживання білого вірша (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 186).

2. У музиці — система організації ритму, послідовність чергування сильних і слабих доль у такті. Відзначає [М. В. Лисенко] в українських народних піснях величезну метроритмічну різноманітність, доводить, що змінний метр, складні такти, асиметричність будови тощо є характерними ознаками значної частини українських пісень (Народна творчість та етнографія, 6, 1964, 52).

МЕТР 3, а, чол., книжн., заст., рідко. Учитель, наставник (у 1 знач.). Мовні засоби поезії боротьби Лесі Українки та І. Франка, якого письменниця вважала учителем, метром, були провідними в розвитку мистецтва слова цієї доби (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 561); Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів нашої країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути повним (Юрій Яновський, II, 1958, 19).