Словник української мови

МЕТИКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який добре метикує; кмітливий, тямущий. — Правда, ти метикований і маєш вчитися тільки на медаль (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 211); Комуністи.. переглянулись: «Таки він, цей комбриг Антоненко, видно, комісаром народився — метикована голова» (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 46);
//  на (в) чому. Досвідчений у якій-небудь справі. Батальйон товариша Шведа.. був метикований на нічній плавбі без компасів і лоцій (Юрій Яновський, I, 1954, 272).