МЕТИКУВА́ННЯ, я, сер., розм. Міркування з якого-небудь приводу. Ремо слухав її метикування і переживання, поклавши голову їй на коліна, із заплющеними очима... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 103).
МЕТИКУВА́ННЯ, я, сер., розм. Міркування з якого-небудь приводу. Ремо слухав її метикування і переживання, поклавши голову їй на коліна, із заплющеними очима... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 689.