МЕЖУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. Проводити, встановлювати межі земельних ділянок, володінь. — В ті літа, коли межували землю, батько нашого пана по підказці Салоганового діда відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 281).
2. з чим, неперех. Бути територіально суміжним.
Зараз із кухнею межувала вузенька кімната (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 454); Комунівський садок межував з полем
(Олесь Донченко, I, 1956, 68);
// Мати спільний державний
кордон. Західна частина Одещини прилягає до
голубого Дунаю і межує з братньою Молдавією (Іван Цюпа,
Україна.., 1960, 237).
3. з чим, неперех., перен. Бути близьким до чого-небудь, доходити до чогось. До старих громадян ми відносилися з повагою, яка межувала з побожністю (Володимир Самійленко, II, 1958, 393); Спорудити іригаційну систему для Голодного Степу уявлялось таким грандіозним, що межувало з неможливим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 101).