Словник української мови

МІЧ, мочі, жін., заст. Сила. — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось, Що й само каміння мочі набиралось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 216); У пошані той у нас, хто працює вміло; Вміло, чесно, в повну міч (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 139).
 Немає (не стане) мочі — не вистачає (не вистачить) сили. Даремно горять мої очі: тьму освітити немає в них мочі... (Леся Українка, I, 1951, 271); Сказать немає мочі (Володимир Сосюра, I, 1957, 207); Всяке діло за тобою, І не стане мочі Все робити та робити З ранку і до ночі! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 76).