в означеннях
Тлумачення, значення слова «міць»:

МІЦЬ, моці, жін.

1. Те саме, що міцність. — Порядний якийсь майстер робив [браму], .. на міць ізроблена! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 164); — Ми коли вимурували його [корівника], то спершу випробували на міць: всією бригадою забрались на самий верх і давай гопака гуртом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 209).

2. Фізична сила. Гаїнка.. йшла швидко, моторно, і, мов якась нова снага, нова міць уступала в неї, — мов не йшла вона, а самі ноги її несли (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Пружна бадьорість охоплює всього, міццю наливає м'язи (Вітчизна, 9, 1947, 66);  * Образно. — Стій і дивись, парубче, як ці кучматі [кошлаті] дуби зачаровано зупинились перед полянкою! І хто зупинив цю горду парубочу міць?.. Оця єдина берізка! (Михайло Стельмах, І, 1962, 248).

3. Велика сила чого-небудь; могутність. Наш народ створив нездоланну воєнну міць, яка є головною перешкодою на шляху агресивних устремлінь імперіалізму (Радянська Україна, 23.IV 1967, 2); Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року.. була.. демонстрацією зростаючої економічної й політичної моці Росії (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 72); Отже, сила й міць поезії Шевченка така, що перед нею, як ми бачимо, тремтять, жахаються наші вороги (Павло Тичина,III, 1957, 46); Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук І міццю генія піднісся на вершини... (Максим Рильський, II, 1960, 302).

4. Сила як можливість, здатність робити що-небудь. Вона почала кричати на всю міць легких [легень] в надії, що коли не Остап, то хтось інший почує її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка, в голосі чулася міць, вгадувалася давнолітня звичка до повелінь (Павло Загребельний, Диво, 1968, 185). Вибитися з моці, заст. — втратити сили. Вітер.. Наліг на козака, з його одежу цупить.. Дув, дув, аж потом ввесь облився, Із моці вибився, сердешний (Євген Гребінка, I, 1957, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 759.

Коментарі (0)