МІДЯНИ́Й, а, е.
1. Вигот. з міді (у 1 знач.). Серед
столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар
і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний, I,
1954, 323); У Гриші був невеличкий мідяний патрон
від якогось протитанкового снаряда (Леонід Смілянський, Сашко,
1954, 35); * У порівняннях. Під ногами листя шелестить,
наче мідяне (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 38).
♦ Мідяне чоло — те саме, що Мідний лоб (див.
мідний).
2. Власт. міді; такий, як у міді. Тоді, коли з міста долітав різкий, мідяний гук військового оркестру.., — гармонія раптом розбивалась, мрія про незаселену людьми країну зникала (Леся Українка, III, 1952, 597).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий. Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати, коли літак пропливав над гірським перевалом з Ужгорода до Києва (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 57).