МІ́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мідь 1. Мідний зливок;
// Який містить у собі мідь. Найважливіші мідні руди —
мідний колчедан.., червона мідна руда.. та малахіт
(Загальна хімія, 1955, 518); За два кілометри від заводських
руїн знайшли [комсомольці] колишні розробки «мідного
каменю» (Олесь Донченко, II, 1956, 62);
// Вигот. з міді. Що за
чудесна була [люлька]! корінькова з кришечкою і з
мідним ланцюжком (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 399); Дістав
[Левко].. мідний ключ, відімкнув замок і, згинаючись
в дверях, зупинився перед своїми буланими (Михайло Стельмах,
I, 1962, 69);
// Стос. до видобування і обробки міді.
— До геологорозвідувального управління потрапив план
Гаврилівської мідної рудні (Олесь Донченко, II, 1956, 11).
▲ Мідний вік — епоха переходу від неоліту до
бронзового віку; час появи міді та виробів з неї (знарядь
праці, зброї тощо); Мідні добрива (мікродобрива) —
удобрювальні речовини, які містять у собі мідь. Мідні
мікродобрива вносять лише там, де ґрунт не
заливається весняними водами і глибина торфового шару
досягає 1 метра (Колгоспник України, 9, 1958, 40).
♦ Мідний лоб — про безглузду, вперту людину;
Пройти Крим і Рим і мідні труби див. проходити.
2. Власт. міді; такий, як у міді. Дзвін мідний по
Москві несеться, гуде: Цар, просто одягнутий, дзвонить:
Чи знову покою колишнього жде, Чи совість навіки
хоронить? (Павло Грабовський, I, 1959, 304); Вони [діти] тихо й
зачаровано дивилися у воду, захоплено спостерігаючи, як
на мідний голос дзвоника випливала риба і жадібно
хватала розварену пшоняну кашу (Василь Кучер, Черв, вогонь,
1959, 39); * Образно. Над селом розлітається мідна
туга дзвону (Михайло Стельмах, II, 1962, 208);
// перен.
Дзвінкий, різкий, металічний (про голос).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий. Як сонце, перейти хотів би я по світі, Щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (Максим Рильський, I, 1956, 84); Мідне листя на старому дубі Мов дзвінкі дукати у намисті (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 50); Що вони думають, ці кремезні, флегматичні люди з мідними від сонця й вітру обличчями? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 45).