в означеннях
Тлумачення, значення слова «мій»:

МІЙ, моя, моє.

1. Займ. присв. до я. Божусь моєю бородою.., Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться (Іван Котляревський, I, 1952, 243); Я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина великої Радянської країни (Олександр Довженко, I, 1958, 26);
//  Який перебуває у користуванні того, хто говорить, є його власністю. Добре було б якби Ярина весною рано перевезлася на мій ґрунт (Тарас Шевченко, VI, 1957, 217); — Годі, — перебив його Черниш. — Де мій планшет? (Олесь Гончар, III, 1959, 166); В моїм будиночку, в зеленім Ірпіні, Була поліція (Максим Рильський, II, 1960, 254);
//  Який виходить від мене; зроблений, створений, сказаний і т. ін. мною. Посилаю тобі 10 моїх Букварів на показ (Тарас Шевченко, VI, 1957, 227); Першим моїм фільмом була «Сумка дипкур'єра» (Олександр Довженко, I, 1958, 21); — Слухайте, хлопці, мою, може, останню пораду! (Михайло Стельмах, II, 1962, 88);
//  Такий, як у мене, власт. мені. У сина мій характер, моя поведінка;
//  Який призначається мені. Я до них [поїздів] простягаю долоні.. Може, там у якомусь вагоні пролітає і доля моя (Володимир Сосюра, I, 1957, 225);
//  Стос. до мене як до члена якогось колективу, до якого я належу. Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив Козацької крові (Тарас Шевченко, I, 1951, 113); — Мій Сибір, — з гордістю говорив загіпсований політрук (Олесь Гончар, III, 1959, 178); Мій рідний край збирає урожай, Що звеселяє струменем живим Трудівників засмаглих світлі очі (Максим Рильський, III, 1961, 108);
//  у знач. ім. моє, мого, сер. Те, що належить мені. — Твої збитки, раз на те пішло, на себе беру.., де вже моє не пропадало! (Михайло Стельмах, I, 1962, 117); Посилаю Вам [В. Лукичу] для «Зорі» «Герестрата», але разом і конечне бажання, щоб він був надрукований фонетикою. Коли ж моє невлад, то я з своїм назад (Володимир Самійленко, II, 1958, 436).
До мого дожити (дотягти і т. ін.) — до моїх років дожити, дотягти і т. ін.; За моїх молодих літ (років) — коли я був молодий (була молода). — А за моїх молодих літ не те було! Отак тридцять літ тому було б вам зазирнути до Борислава, то було на що подивитися, було чого послухати! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Моє [буде] зверху — я переміг, переможу. — Я їх усіх перехитрував, — думав генерал Костецький.. — Ще трохи — і моє буде остаточно зверху (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 230); Моїх років хто — хто-небудь такого віку, як я. Моїх років людина живе мозком (Юрій Яновський, II, 1958, 13).

2. Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках зі мною. — Мій батько був сердюк опрічний (Іван Котляревський, I, 1952, 221); Цілую тебе, Семена, Куліша і всіх моїх і твоїх земляків, добрих і щирих, таких, як ти (Тарас Шевченко, VI, 1957, 133); Мій синок синьоокий в колисці усміхається сонно мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 131);
//  Який поділяє погляди, уподобання, смаки; близький мені, належить до того самого середовища, що і я. Приготуйте найчистіші фарби, художники мої. Ми будемо писати відшумілу юність свою (Олександр Довженко, I, 1958, 185); — Товариші мої писали. — Товариш Лермонтов між них — І вірний шлях уторували Для всіх наступників своїх (Максим Рильський, III, 1961, 288);
//  Той, до кого приязно звертаються, про кого йде мова. Вибачай мені, друже мій єдиний, що пишу тобі нашвидку. Ніколи (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); — Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (Павло Тичина, II, 1957, 7); — Я його за комір: «Стій!», так і остовпів мій хлопець. Дивлюсь — хто ж воно такий? А то молодий Гриценко (Гнат Хоткевич, I, 1966, 83);
//  Уживається при називанні героїв, дійових осіб — для увиразнення інтимного тону. Усміхнувся мій Ярема, Тяжко усміхнувся (Тарас Шевченко, I, 1951, 121); Раз став він Свиту надягать. А дивиться — рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 31);
//  заст. Уживається при традиційному звертанні до бога. Боже мій! та я його [папу] так часто Зустрічав у львівськім семінару! (Леся Українка, I, 1954, 101); Боже мій, що може зробити з людиною геніальне поєднання звука і слова! (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).

3. у знач. ім. мій, мого, чол.; моя, моєї, жін., розм. Чоловік; дружина. — Нема, — каже [молодиця], — мого вдома; повіз іванівському попові гроші за коня (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); — Це тебе мій послав? — запитала вона Віктора, виразно наголосивши на слові «мій» (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1953, 213); — А моя ще до війни кожного ранку грінки на свинячому смальцеві смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 465);
//  у знач. ім. мої, моїх, мн. Родичі або близькі мені люди. — Мої пішли в театр.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 732.

Коментарі (0)