Словник української мови

МІХ 1, а, чол.

1. Те саме, що мішок 1,2. Розумна жона як два міхи муки, а третій пшона (Номис, 1864, № 1406);  * Образно. Щастя цілий міх Бажають щедро задля всіх (Володимир Самійленко, I, 1958, 224); Ще під час проходу [обходу] він висипав перед товариством цілі міхи своєї мудрості (Іван Франко, VII, 1951, 133);  * У порівняннях. Аж ось поромщик їх, проноза, На землю впав, як міх із воза (Іван Котляревський, I, 1952, 159).

2. заст. Бурдюк. — Поїть його [осла] водою з міхів, годує, жалує (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 150); Всупереч відомому вислову: «Не виливають молоде вино в міхи старі», — Кулик [поет] вважав, що стара форма може послужити новому змістові (Вітчизна, 3, 1963, 157);  * У порівняннях. [Люцій:] Я сподіваюся, що Круста завтра забуде все, що п'яним чув і бачив, бо він напився, наче винний міх (Леся Українка, II, 1951, 415).

МІХ 2, а, чол.

1. Обладнання, пристрій для нагнітання повітря, що використовується у ковальському, скляному виробництві для роздування вогню, а також для приведення в дію деяких музичних інструментів. Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 174); — Ех! — махнув рукою Харитон і навіть розтяг міх своєї гармонії на акорді ля-мінор (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28);  * Образно. Народного гніву роздмухався міх (Іван Нехода, Хто сіє вітер.., 1959, 96);  * У порівняннях. Гонить Аниця сліпу кобилу, кобила сопе, як три міхи (Лесь Мартович, Тв., 1954, 44).

2. Світлонепроникна частина фотокамери, яка формою нагадує гармонію. Для архітектурної фотозйомки фотоапарат повинен мати розсувний міх (Довідник фотолюбителя, 1959, 70).