МІЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до мілкий. Могла [Ганна] без кінця.. вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 4); Над тихим міленьким струмочком схилив брунатні султани рогіз (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 7).