МІЛКИ́Й, а, е.
1. Який має невелику глибину. Повище
вира Стрий розлився широко, зате й мілкий там
брід (Іван Франко, III, 1950, 7); Хома тим часом підкопав
глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (Олесь Гончар,
III, 1959, 362);
// у знач. ім. мілке, кого, сер. Місце з
невеликою глибиною. Шаланда вже зовсім була близько.
Вона сунулась носом на берег, хвиля гуркотіла
камінням на мілкому (Юрій Яновський, II, 1958, 192);
// З низькими
краями, закраїнами; плоский. — Це ж комусь аж дві
мілких дісталися тарілки! (Павло Тичина, I, 1957, 294); Мілкі
калоші.
2. перен. Який не має істотного значення. Яким
мілким видався їй її власний.. суд (Іван Франко, II, 1950, 321);
Мілка тема.
♦ Сісти (лишитися), як (наче і т. ін.) рак на
мілкому — те саме, що Сісти (лишитися), як (наче і т. ін.) рак
на мілині (див. мілина). Сів як рак на мілкому (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 300); У тюрмі просидів він недовго, але
вийшов з неї, лишившися буквально, як рак на мілкому,
без будь-яких перспектив у майбутньому, ні з чим, крім
кипучої енергії і волі до життя (Радянське літературознавство, 1, 1963, 118).