Словник української мови

МІЛИНА́, и, жін. Мілка частина водойми (моря, озера, річки), небезпечна для судноплавства. Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва.. І більше, ніж до половини, вкритий піскуватими мілинами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Тепер лишалося одне — плисти просто в широкі води, ..може, серед озера є якийсь острівець або навіть мілина (Юрій Смолич, I, 1958, 101); Берег був уже зовсім близько. Але підійти до нього виявилось нелегко. Корабель міг сісти на мілину (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 162);  * Образно. Корабель мистецтва не один раз уже з'їжджав на мілину, і треба було в інший бік кермо повернути, щоб не наткнутись десь іще й на рифи підводні (Павло Тичина, III, 1957, 49).
♦ Зрушитися з мілини — вийти з скрутного становища. В душі Сергія радість. О, тепер їхній колгосп зрушиться з мілини! (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 49); Садовити (садити) на мілину кого — ставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище. Незручно йому [командиру корабля] такого досвідченого боцмана на мілину перед командою садовити (Дмитро Ткач, Жди.., 1952, 9); Сісти на мілину — потрапити в скрутне становище. [Костя Квач:] Думав на Курильські брати курс — і на тобі! Сів на мілину! (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 240); Сісти (лишитися) як (наче і т. ін.) рак на мілині — потрапити в безвихідне, скрутне становище. Лишившись наче рак на мілині, він відправився в те село, де його батько був кілька років управителем, де вмер і похований (Минуле українського театру, 1953, 19).