Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 739.

Коментарі (0)

МІНА 2, и, жін.

1. Особливий вибуховий снаряд, що закладається в землю, під воду і т. ін. Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 174).

2. Снаряди, призначені для стрільби з мінометів. Крутизна траєкторії мін в горах виявилась особливо цінною (Олесь Гончар, III, 1959, 113); Перша міна розірвалась біля порога будинку, друга і третя — на горищі (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 23).

3. Те саме, що торпеда. Дуже капризна річ плавуча міна, — кажуть матроси (Юрій Яновський, II, 1958, 33).

МІНА 3, и, жін.: договір міни — договір про обмін майна. За договором міни провадиться між сторонами обмін одного майна на інше (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 38).

МІНА 4, и, жін.

1. У стародавній Греції — грошова одиниця, також відповідна їй монета.

2. У сучасній і стародавній Греції, а також на стародавньому Сході — міра ваги, що дорівнює 1,5 кг.

МІНА 5, и, жін. Стрижень олівця. Стрижень олівця (міна) виготовляється із здрібненого графіту і повинен бути насичено чорного кольору (Шкільна гігієна, 1954, 247).

МІНА 6, и, жін. Підземний хід, підземна галерея або ніша в копальні, в льоху, а також інші ходи в чому-небудь. А дома та баба мала таку міну (такий підкоп попід землею, наче погріб), а в тій міні міцне вино (Українські народні казки, легенди.., 1957, 133); Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (Збірник про Кропивницького, 1955, 19); Гусінь пошкоджує молоді, ще не розвинені листки в середині розетки, робить ходи (міни) в черешках і вгризається в головку коренеплода (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 177).