МІ́НІМУМ, у, чол.
1. Найменша кількість чого-небудь.
Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму
втрат зерна, величина яких залежить перш за все від
строків збирання (Організація і технологія тракторних робіт, 1956,
275).
Прожитковий мінімум — найменша кількість
грошей, засобів для прожитку. На книги і грампластинки
він витрачав більшу частину свого заробітку,
залишаючи собі тільки дуже невеликий прожитковий мінімум
(Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 100); Всякий труд
повинен мати якусь моральну і матеріальну винагороду..
Вона може бути нижча від прожиткового мінімуму,
але ж все-таки повинна бути! (Петро Колесник, Терен.., 1959,
348).
2. чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі. Сагайдак склав для гуртка тваринників програму з зоотехнічного й ветеринарного мінімуму (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 134); — Мені ще захищати диплом, здавати іспити, кандидатський мінімум... (Натан Рибак, Час, 1960, 324).
3. у знач. присл., розм. Найменше, мінімально. — Повість — це мінімум рік життя... а їх залишилося не так уже й багато... (Олесь Донченко, VI, 1957, 626); [Величко:] Що ти пропонуєш? [Коваль:] Шість тисяч, [Небаба:] Мінімум. І без паніки, товаришу Горох (Іван Микитенко, I, 1957, 50).