МІ́РЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
міряти. — Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні,
бери, займай, скільки сили твоєї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379);
І вино стане іншим — не міряне чашею, Як потоки,
як сонцем запалені бризки (Андрій Малишко, Звенигора, 1952,
171).
Не міряно — дуже багато. [Чабан:] А ти ж
звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно,
добра не лічено? (Степан Васильченко, III, 1960, 241); Там землі не
міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля
дешевша від грибів (Михайло Стельмах, I, 1962, 197).
2. розм. Те саме, що мірний 1. Туркіт ішов зразу повільний, міряний, два удари і пауза, два удари і пауза, мов важка їзда по грудді (Іван Франко, VII, 1951, 347).