в означеннях
Тлумачення, значення слова «міркувати»:

МІРКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 116).

2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Тарас Шевченко, I, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Степан Васильченко, I, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 10).

3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 746.

Коментарі (0)