в означеннях
Тлумачення, значення слова «мірний»:

МІ́РНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка, III, 1952, 618); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Юрій Яновський, IV, 1959, 122);  * Образно. «Нам потрібна мірна хода залізних батальйонів пролетаріату», — писав В. І. Ленін в своїй роботі «Чергові завдання Радянської влади» (Поезія і революція, 1956, 97).

2. спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою. Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем, спеціальними приладами — лічильниками (Фізична географія, 5, 1956, 14); Павло зупиняє трактора на дорозі, поки піднімають мірного дрота, й знову заводить його в нову борозну (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 508).

3. Який не виявляє себе в повну міру, в повну силу; стриманий, поміркований. Постерігаю любов мірну, лицарську, поетичну (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); [Теофіл:] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка, II, 1951, 503).

4. Проміжний ознаками, якостями між двома протилежними величинами (великим і малим, високим і низьким, важким і легким і т. ін.); помірний. Не будь солодкий, бо розлижуть; не будь гіркий, бо розплюють; самий мірний будь (Номис, 1864, № 4603); Ріст його був мірний, і видно було, що з часом він стане такий підсадкуватий, як отець (Іван Франко, VIII, 1952, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 746.

Коментарі (0)