в означеннях
Тлумачення, значення слова «мішати»:

МІШАТИ 1, аю, аєш, недок., перех.

1. За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 255);  * Образно. У мовчазнім натхненні ліс Мішає фарби на палітрі (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 9).

2. Сполучати що-небудь різнорідне. Баба мішала в свій язик [мову] словацькі слова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 405); В чисту, як золото, .. пшеницю мішали вівсюга — щоб не впізнали, або розсипали в полову в клуні (Андрій Головко, II, 1957, 330);
//  Переміщуючи, порушувати порядок розташування чого-небудь. — Не давайте їм [полякам] шикуватися в ряди!.. Мішайте їх, мішайте, розділяйте! (Олександр Довженко, I, 1958, 251); Лікарша мішає карти, як шулер перед гарячою грою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 52).
Мішати (змішувати) з землею кого-небудь — паплюжити. Він перевів погляд на ешелон.. з плакатами на вагонах, що з землею мішають шляхту та пана Пілсудського (Олесь Гончар, II, 1959, 308).

3. розм. Помилково приймати одне за інше; плутати, не розрізняти. — Не так-бо було!.. ви, отче Єремію, мішаєте одне з другим (Нечуй-Левицький, III, 1956, 376); Вона так ослабла, що мішала сон із дійсністю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451).

4. діал. Бентежити (у 2 знач.). Погляд молодого чоловіка мішав його і прибивав до місця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 760.

Коментарі (0)

МІШАТИ 2, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що заважати. — Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхну лося. Усі їй мішали (Марко Вовчок, I, 1955, 155).
 Не мішає; Не мішало б — не заважає (не заважало б), не завадило (не завадило б); не зайве (не зайвим було б). — Я йду потихеньку, як звичайно, бо хоч нічого і не чуєш, а все ж осторога не мішає (Гнат Хоткевич, I, 1966, 88); — Його он жіночка в Чаплинці жде молода, недавно оженивсь. Та й мені не мішало б додому заскочити (Олесь Гончар, II, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 761.

Коментарі (0)