Словник української мови

МІСТИЦИ́ЗМ, у, чол. Релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці; схильність до містики. ..такий погляд, за яким релігія має значення вирішального важеля світової історії, зводиться кінець кінцем до чистісінького містицизму (Фрідріх Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 14); Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю, я містицизмом взагалі ще менше займаюся (Ольга Кобилянська, III, 1956, 168); На протилежність містицизму, культу релігії декадентської літератури, ранні твори поета [П. Тичини] свідчать про матеріалістичну, атеїстичну основу його світосприйняття (Радянське літературознавство, 1, 1958, 30).
♦ Впадати у містицизм — ставати містиком. Сухобрус старівся і впадав у містицизм (Нечуй-Левицький, I, 1956, 394).