в означеннях
Тлумачення, значення слова «мізинець»:

МІЗИ́НЕЦЬ, нця, чол.

1. П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 118); Говорячи, Слинько витягував руку, а другою, широко розмахуючись, відкладав на першій пальці, починаючи з мізинця... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 62).
 З мізинець — дуже малий. У Чорному морі мешкала рибка піщанка — маленька, з мізинець у довжину, тоненька, срібляста стрічечка (Наука і життя, 11, 1964, 17); Мізинця [чийого] не вартий — недостойний кого-небудь, нікчемний у порівнянні з іншим. — Хіба вона [Нюра] варта Ясногорської? Мізинця не варта... Ми з вогню не вилазимо, а Нюра наша більше за кавалерами бігає... (Олесь Гончар, III, 1959, 329); На мізинець — мала доля, частина чого-небудь. Та надивився і наслухався вже стільки, що інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 78).

2. розм. Найменша дитина в сім'ї. Соломон, його мізинець, Був найрозумніший (Степан Руданський, Тв., 1959, 503).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 731.

Коментарі (0)