МОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
мобілізувати. Коли ж усіх мобілізованих арсенальців
повертали з армії назад на завод, — то виявилося, що й
в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по
моторах, і тому в армії він так і залишився (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 42); Насторожений, весь внутрішньо
мобілізований, вступив Аркадій у стіни хати безбожника
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 37);
// у знач. ім. мобілізований,
ного, чол. Військовозобов'язаний, призваний на службу
в діючу армію. На горбах маячіли людські постаті,
і коли мобілізовані підійшли ближче, то побачили, що
то бійці копають окопи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 767.