МОЦА́К, а, чол., розм. Те саме, що силач. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак (Євген Гребінка, I, 1957, 60); [Сироватка:] Ну й дівка. Моцак. [Півень:] У мене вдалася (Іван Микитенко, I, 1957, 39).