в означеннях
Тлумачення, значення слова «могильний»:

МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до могила 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 254); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168).

2. Такий, як у могилі. [Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... (Леся Українка, III, 1952, 372); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17);
//  Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). Марусяк нахилився за колом і... почув нараз звуки серед могильної тиші ... Це були кроки ... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 286); Восьма камера зустрічає нас могильною мовчанкою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88).

3. розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким, ..могильним голосом (Іван Франко, VI, 1951, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 773.

Коментарі (0)