в означеннях
Тлумачення, значення слова «молодчик»:

МОЛО́ДЧИК, а, чол.

1. Зменш.-пестл. до молодець 1. — Молодчика б сюди молодого... (Панас Мирний, III, 1954, 300); — Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили. — А нащо тобі, мій молодчику, розум? (Леся Українка, III, 1952, 482);  * Образно. — Ой, послухай, голубонько, не журись, Ти на мене, молодчика, подивись! Чи є в світі де такії молодці, Як ми, славні та веселі горобці? (Леонід Глібов, Вибр., 1959, 106).

2. розм. Людина, моральне обличчя якої заслуговує осуду. Вона не вийшла, сказала — недужа. Колісник радів. Видно, молодчики далися узнаки, думав він (Панас Мирний, III, 1954, 295);
//  перев. мн. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі. В Іспанії воювали проти іспанського народу іспанські, італійські та німецькі молодчики, але то воював фашизм (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 65); Не ті вже гітлерівські молодчики, що були торік (Олександр Довженко, III, 1960, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 789.

Коментарі (0)