МОЛОДИКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. розм. Жити неодруженим; парубкувати. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 463).
2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі.
Потрапивши на Січ років із п'ятнадцять тому, він
[Сагайдачний] молодикував у Хоми Причепи, тоді
запорозького козака (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 169);
// Бути підмайстром у ремісничих цехах.