в означеннях
Тлумачення, значення слова «молоток»:

МОЛОТО́К, тка, чол.

1. Ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак. Вулкан-коваль тоді трудився, Зевесу блискавку кував; Уздрів Венеру, затрусився, Із рук і молоток упав (Іван Котляревський, I, 1952, 207); Він гатив молотком по жалу коси (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 66);  * У порівняннях. Серце його застукало молотком у груди (Панас Мирний, I, 1954, 63);
//  Предмет, схожий на це знаряддя. Розшукав [капітан] мідного дверного молотка, обшитого шкірою (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 8); Дерев'яний молоток для гри в крокет.
Продавати (продати, спродати, пускати і т. ін.) з молотка — продавати способом прилюдного торгу, з аукціону. Коли всі його картини спродали з молотка, безслідно канув [Рембрандт] десь у єврейських кварталах голландської столиці (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 74).

2. спец. Прилад, пристрій ударної дії. Пневматичні молотки — перфоратори, зберігаючи сили робочого, ворушили напластування [породи] (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 307).
Вибійний (відбійний) молоток див. вибійний, відбійний.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 791.

Коментарі (0)