МОЛИТИСЯ, молюся, молишся, недок.
1.
Звертатися до бога, до святих з проханням, подякою;
проказувати слова молитви. Богу молиться, а чорту вірує
(Номис, 1864, № 1137); Ганна Федорівна.. потай від
зятя молилася вдома (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 72); * У порівняннях.
Дівчина.. піднімає горня й обличчя до місяця і так
говорить до нього, неначе молиться (Михайло Стельмах, I, 1962,
541);
// безос. Не знаю, Чого маленькому мені Тойді
[тоді] так приязно молилось, Чого так весело було
(Тарас Шевченко, II, 1963, 38); — Як тобі, жінко, молилося?
(Михайло Стельмах, I, 1962, 228);
// на кого—що, до чого.
Проказувати слова молитви, повернувшись обличчям до кого-,
чого-небудь. Одні.. присягалися, що на власні очі
бацилі, як Іпокеша стояв посеред хати на колінах у
сльозах і молився на свою жінку, як на ікону (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 75); — Чого б їм [гурту людей] зарання тут
стовбичити?.. — подумав [Терентій], молячись на кучеряве
золото образів (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 110);
Прокинулась світова мати [сонце], показала нам личенько
красне!.. Слав її, пишная земле, молись до неї, живий світе!
(Панас Мирний, IV, 1955, 308); Обидві вони молилися до зорі,
ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію,
чисте, умите, сяюче (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177);
* Образно. — 3 Ясногорською щось накльовується? — Факт.
Потайки молиться [Черниш] на її фотографію
(Олесь Гончар, I, 1954, 307).
2. Благати, дуже просити. І просилася, І молилася: «Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!» (Іван Котляревський, II, 1953, 11); — Піду! — каже Михайло, зриваючись і шукаючи очима великого дідового кия.., а Маруся проситься й молиться, й так пригортається, наче прикипа (Марко Вовчок, I, 1955, 383).
3. кому, чому, перед чим, до кого, перен.
Захоплюватися ким-, чим-небудь, схилятися перед кимось,
чимось. — Нікому я так щиро не молюся — як жіночій
красі! (Панас Мирний, IV, 1955, 127); Як тебе не любить,
не молитись тобі, не співати, Моє сонце, мій день,
зачарована щастя блакить (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 240);
Гірш од усього і важче від усього те, що, перед чим
молилась, у чім кохалась, тепер дивлюся, як на свою..
погибель! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 285); — Щасливий ти,
Якове! — казав він, — щасливий! Он твоя? — сидить...
тиха та мирна... Молитися до неї, та й годі!
(Панас Мирний, IV, 1955, 51);
// на кого. Дуже любити, обожнювати
кого-небудь. — Бідний той перший чоловік, як він її
любив, — ні, він ледве смів любити її, він молився на неї
(Леся Українка, III, 1952, 591); Хлопчик був закоханий першою
любов'ю, молився на неї [Юлю] і втрачав над собою
всю владу, як тільки її жагучі очі дивилися на нього
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449).