МОНА́РХ, а, чол. Єдиновладний голова держави (король, цар, імператор і т. ін.). В період революції 1848-1849 рр. не тільки європейські монархи, але й європейські буржуа вважали російське втручання єдиним порятунком проти пролетаріату, який щойно почав пробуджуватись (Маніфест комуністичної партії, 1963, 7); Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 72); * У порівняннях. Лілі командувала усім господарством Шартена, як некоронований монарх (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 163).