в означеннях
Тлумачення, значення слова «монастир»:

МОНАСТИ́Р, я, чол.

1. Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську організацію. Зібрав Олексій Галочку і випроводив її у монастир (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 347); За Ярослава виник під Києвом Печерський монастир, що відіграв велику роль у справі поширення освіти серед правлячих класів Київської Русі (Історія СРСР, I, 1956, 44);
//  збірн. Члени цієї громади. Монастир уже не спить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109).

2. Церква, будівлі й територія, належні цій громаді. Далеко від міста на високій скалі стояв багатий жіночий монастир (Іван Франко, IV, 1950, 152); Подивився чорт — а монастир мохом заріс, а в монаха борода до землі (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 54).
Підвести під монастир — поставити когось у скрутне становище. — Вони — хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести, а нишком і підведуть під монастир — такі вони! (Марко Вовчок, I, 1955, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 794.

Коментарі (0)