в означеннях
Тлумачення, значення слова «монета»:

МОНЕ́ТА, и, жін.

1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Петро Колесник, Терен.., 1959, 375);  * У порівняннях. У хвилях Дніпра, мов срібні монети, заблискотіли зірки (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 309).

2. збірн. Металеві гроші. В кінці X — на початку XI ст. в Київській Русі стали карбувати монету (Історія УРСР, I, 1953, 68);
//  розм. Взагалі гроші. [Вольдемар (розв’язно):] Ну.. пожартував ти зо мною вчора, досить! Гони монету (Захар Мороз, П'єси, 1959, 317).
 Розмінна монета — монети, призначені для розміну. У 1924 р. [в СРСР] була здійснена грошова реформа.. Вийшли нові грошові знаки — червінці, забезпечені золотом, а також розмінна срібна і мідна монета (Історія УРСР, II, 1957, 252).
Платити (відплатити) такою (тією) самою монетою кому — відповідати комусь тим самим, таким же вчинком, ставленням. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися.. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (Іван Франко, IV, 1950, 12); Брати (взяти) що за чисту монету — сприймати щось як істину, вважати за щиру правду. — Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи то, може, не ви самі варили? — Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся.. На початках вона брала ще то все за чисту монету (Хотк, II, 1966, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 795.

Коментарі (0)