в означеннях
Тлумачення, значення слова «монополія»:

МОНОПО́ЛІЯ, ї, жін.

1. без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. Млинарство [у XIV—XV ст.] являло собою джерело значних доходів феодалів і було їх монополією (Історія УРСР, I, 1953, 123); — У Персії він запровадив монополію торгівлі шовком, найкоштовнішим крамом своєї країни (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 422);
//  перен. Виключне право на що-небудь; перевага, панування в певній галузі. Соціалістична революція ліквідувала монополію імущих класів на освіту (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 33); Зовсім нетерпима в науці монополія окремих осіб і груп (Радянська Україна, 15.VI 1961, 2).

2. Велике капіталістичне об'єднання, що виникло на ґрунті концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в певній галузі господарства та одержання максимальних прибутків. Монополії (компанії, трести, концерни) тримають у своїх руках або контролюють виробництво та збут значної частини продукції однієї чи кількох галузей господарства країни. Вони встановлюють високі ціни на товари й посилюють експлуатацію трудящих (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 7).

3. заст., розм. Те саме, що монополька 1. Василь Іванович зразу спинився, мов його хто сіпнув за полу, повернувся, хотів щось сказати. Потім плюнув і мерщій подався до своєї монополії (Степан Васильченко, I, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 797.

Коментарі (0)