МОРДА́НЬ, я, чол., вульг. Мордатий чоловік. За спиною почулися кроки. Шура сердито обернулась. Перед нею стояв присадкуватий мордань у фуфайці, з нагайкою в руці (Олесь Гончар, III, 1959, 185).
МОРДА́НЬ, я, чол., вульг. Мордатий чоловік. За спиною почулися кроки. Шура сердито обернулась. Перед нею стояв присадкуватий мордань у фуфайці, з нагайкою в руці (Олесь Гончар, III, 1959, 185).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 694.